Фізики з Альбертського університету (Канада) виявили, що при поглинанні чорною дірою величезної кількості речовини виникають сильні зоряні вітри, які здувають більшу частину падаючої на неї матерії. В результаті чорна діра може втрачати до 80 відсотків потенційної «їжі». Стаття вчених опублікована в журналі Nature.

У подвійних системах, що складаються зі звичайної зірки і більш щільного компаньйона (білого карлика, нейтронної зірки або чорної діри), матерія в процесі акреції починає перетікати з першого об’єкта на другий. Формується аккреційний диск, всередині якого речовина по спіралі опускається на компактне тіло.

На певній відстані від білих карликів матерія в диску нагрівається до температури іонізації водню, що породжує теплову хвилю в обидві сторони. Цей процес виштовхує великy кількість матерії на карлик, що, в свою чергу, призводить до охолодження аккреціонного диска. В результаті відбувається пульсація, помітна у видимому і ультрафіолетовому світлі.

Однак якщо компаньйон — це чорна діра або нейтронна зірка, то спалах випромінювання відбуваються в рентгенівському діапазоні. Вони більш тривалі, ніж в разі білих карликів, і менш часті. Тривалість спалаху визначається в’язкістю диска — параметром, що характеризує перенесення речовини. До сих пір в’язкість визначалася тільки для систем з білим карликом. Для цього вчені порівнювали зміни блиску під час реальних спалахів з моделями, де встановлювалися конкретні значення в’язкості.

Дослідники вивчили світлові криві спалахів випромінювання, що виникають в рентгенівських подвійних зірках зареєстровані за останні 20 років. За допомогою статистичних методів визначили в’язкість речовини в акреційних дисках, яка виявилася надзвичайно високою. На думку вчених, це пов’язано з відтоком зоряної речовини в результаті викидів рентгенівського випромінювання. Чорна діра, таким чином, може втрачати значну частину диска.

джерело